Згідно із законом Ома струм в обмотці кожної фази ротора
Обмен учебными материалами


Згідно із законом Ома струм в обмотці кожної фази ротора



де R2 – активний опір обмотки фази ротора.

У початковий момент пуску, коли ковзання s = 1, струм в обмотці нерухомого ротора досягає найбільшого значення, оскільки при цьому ЕРС , тобто у багато разів більша, ніж при обертанні ротора. Найбільшого значення у цей момент досягає і струм в обмотці фази статора I1ф, який називають пусковим струмом Iп . Пусковий струм асинхронних електродвигунів із короткозамкненим ротором перевищує номінальний Iн не більше, ніж у чотири – сім разів, а двигунів із фазним ротором – 1,5… 2,5 рази.

Оскільки, із збільшенням навантаження електродвигуна зростає ковзання s , то одночасно збільшується індуктивний опір обмотки ротора X2s , як видно з формули (9.1). Це у свою чергу, призводить до зменшення косинуса кута зсуву фаз y2 між ЕРС і струмом в обмотці ротора, тому що

.

Останнє дуже впливає на значення електромагнітного моменту Мем асинхронного електродвигуна, який є обертальним і визначається за формулою

, (9.2)

де – конструкційний коефіцієнт, який зумовлює момент двигуна; w1 – кутова частота обертання магнітного поля статора.

Вплив зсуву фаз струму й ЕРС обмотки ротора на значення електромагнітного моменту пояснюється таким чином. Коли струм і ЕРС обмотки ротора збігаються за фазою, то всі провідники обмотки ротора створюють обертальні моменти одного напрямку. При зсуві фаз струму й ЕРС обмотки ротора виявляється, що частина провідників обмотки ротора створює обертальний момент, який направлений протилежно моменту, що створюється іншими провідниками. Це призводить до істотного зменшення результуючого обертального моменту двигуна. Тому, незважаючи на те, що хоч пускові струми асинхронних електродвигунів більші за номінальні у чотири – сім разів, пусковий момент, який вони розвивають, перевищує номінальний, як правило, всього у 0,8…2 рази.

Момент М , що розвивається електродвигуном на валі при обертанні ротора, є меншим за електромагнітний на величину механічних утрат моменту DМмех , які зумовлені силами тертя між ротором і повітрям та у підшипниках: М = Мем – DМмех . Оскільки втрати моменту DМмех для асинхронних електродвигунів середньої й великої потужності відносно малі, ними нехтують і при розрахунках часто приймають, що М = Мем .

Властивості асинхронного електродвигуна можна описати за допомогою його схеми заміщення, яка аналогічна схемі заміщення трансформатора і є електричною схемою, де обмотки ротора й статора мають гальванічний зв’язок замість магнітного зв’язку, який має місце в електродвигуні. Для цього застосовують формулу для моменту М , яка отримана з виразу (9.2) шляхом уведення у нього напруги на обмотці статора U1ф і параметрів схеми заміщення:

, (9.3)

де – кутова частота струму статора; , – приведені до обмоток статора відповідно активний і індуктивний опори обмотки фази ротора; k – коефіцієнт трансформації асинхронного електродвигуна.

З формули (9.3), яка є рівнянням механічної характеристики, видно, що характер залежності моменту асинхронного електродвигуна від ковзання s (тобто від частоти обертання ротора), яка зображена на рис. 9.1, є досить складним. ця залежність побудована при умові незмінності напруги на обмотках статора U1ф електромережі і параметрів електродвигуна.



Разом із цим із формули (9.3) видно, що момент асинхронного електродвигуна залежить від квадрата напруги мережі, тому він дуже чутливий до коливань напруги в електромережі.

Однією з найважливіших характеристик асинхронного електродвигуна є механічна характеристика n = f (M) або s = f (M), яка зображена на рис. 9.2.

Ділянка механічної характеристики DСВ відповідає стійкій роботі двигуна, а ділянка ВА – нестійкій. Точка В, що розділяє обидві ділянки, визначає значення максимального або критичного моменту Мк електродвигуна. На ділянці DCB при збільшенні навантаження частота обертання ротора зменшується, а обертальний момент, що розвивається електродвигуном, зростає. Тому електродвигун буде продовжувати працювати, але з меншою частотою обертання. На ділянці ВА збільшення моменту опору на валі електродвигуна й зменшення частоти обертання ротора навпаки призводить до зменшення обертального моменту електродвигуна, і тому він швидко зупиняється, тобто стійко працювати в режимах, що відповідають цій ділянці характеристики, він не може.

Ковзання sк , що відповідає критичному моменту Мк (точка В на рис. 9.2), називається критичним.

Відношення критичного (максимального) моменту Мк до номінального Мн називається перевантажувальною здатністю електродвигуна: . Для електродвигунів потужністю до 100 кВт вона складає приблизно 1,7…3.

До числа важливих характеристик асинхронного двигуна відносять також кратність пускового струму

і кратність пускового моменту

.

Процес перетворення електричної енергії, яка підводиться до двигуна з електромережі, в механічну супроводжується втратами енергії. До двигуна з мережі підводиться потужність

,

де j1 – кут зсуву фаз між напругою U1ф і струмом I1ф .

Певну частку цієї потужності становлять втрати потужності в сталі магнітопроводу статора ΔРст (втрати на гістерезис і вихрові струми), а також в обмотках статора (які називають втратами в міді) .

Потужність, яка електромагнітним шляхом передається на ротор, називається електромагнітною потужністю Рем .

Певна частина електромагнітної потужності Рем витрачається на нагрів обмоток ротора (утрати в міді DРм2) і визначається за формулою .

Інша частина потужності Рем перетворюється в механічну потужність Рмех . Утрати потужності в сталі ротора малі і тому ними нехтують.

Частина механічної потужності DРмех витрачається на тертя між ротором і повітрям і на тертя у підшипниках. Механічна потужність за винятком цих утрат є корисною механічною потужністю двигуна Р2 (тобто потужністю, яку має двигун на своєму валі).


Последнее изменение этой страницы: 2018-09-12;


weddingpedia.ru 2018 год. Все права принадлежат их авторам! Главная